Н. Травін та А. Бєляєв Надо бы — М. Травін та О. Бєляєв.

Формат страниц 115х155 ( обложка отсутствует).

А. Бєляєв. Зірка КЕЦ: Науково-фантастичний роман / Худ. Н. Травін. – Киïв-[Одеса]: Молодий більшовик, 1936. – 244 с. 2 крб. 25 коп., оправа 50 коп., 15 000 пр.

https://fantlab.ru/edition125762

http://fantlab.ru/edition97428

КОММЕНТАРИИ Е. ХАРИТОНОВА К ЧЕТВЕРТОМУ ТОМУ ПСС А. Р. БЕЛЯЕВА, в котором находятся 3 произведения, впервые вышедших в книжных изданиях на Украине ( раньше, чем в России ).

ЧУДЕСНОЕ ОКО

Первая половина 1930-х для А.Р. Беляева было временем вынужденного простоя и безденежья. Рассказы и романы писателя перестали публиковать центральные издательства и журналы. В результате роман о развитии глубоководного телевидения и поисках легендарной Атлантиды «Чудесное око» впервые был издан 1935 году в киевском издательстве «Молодой большевик» на украинском языке. Рукопись романа не сохранилась, поэтому все последующие переиздания романа — перевод на русский язык с этого, украинского, издания.

ЗВЕЗДА КЭЦ

Первая публикация в журнале «Вокруг света», №№ 2-11 за 1936 год. Первое книжное издание вышло в 1940 году в «Детгизе». До 1956 года не переиздавался. С тех пор роман выходил неоднократно.

«Звезда КЭЦ» — первое в отечественной научной фантастике произведение, описывающее жизнь автономной научной станции на околоземной орбите. Как и в случае с «Прыжком в ничто», роман явился результатом увлечения Беляева идеями К.Э. Циолковского и его последователей. В переписке двух великих мечтателей фигурировало другое название книги — «Вторая Луна», но после смерти ученого Беляев переименовал роман и дал посвящение калужскому мечтателю. «КЭЦ» — так называется космическая станция. Как нетрудно догадаться, это инициалы Константина Эдуардовича Циолковского. Помимо увлекательного сюжета, роман изобилует несколькими десятками научно-фантастических идей и удивительно точными предвидениями.

( Александр Романович Беляев вывел своего критика Абрама Рувимовича Палея персонажем этого романа. "Планета Ким" — "Звезда Кэц". Зеев Бар-Селла).

НЕБЕСНЫЙ ГОСТЬ

Впервые опубликован в газете «Ленинские искры» за 1937 г. (17–27 декабря) и 1938 г. (1 января — 3 июля). При жизни Беляева роман больше не переиздавался. В послевоенное время роман был опубликован всего три раза — в ленинградском журнале «Искорка» в №№ 1–4 за 1986 год, в сборнике «Звезда КЭЦ» Пермского книжного издательства (1987) и в 2001 году в сборнике «Небесный гость» издательства «Центрполиграф».

«Небесный гость» — одно из лучших научно-фантастических произведений, появившихся в 1930-е гг. в советской литературе. И одно из самых неизвестных в творчестве А.Р. Беляева. Его герои, группа ученых, совершают одно из первых в отечественной фантастике путешествий на планету другой звезды. Роман во многом новаторский и провидческий. Так, впервые в истории мировой фантастики была задействована идея использования сближения двух звезд для перелета между ними (эту идею позже разрабатывали многие фантасты — И.А. Ефремов, Г. Альтов и др.). Воплощение в реальной жизни и в проектах ученых получили и другие беляевские идеи: использование атомной энергии и приливных сил для межпланетного перелета, использование парашюта для аэродинамического торможения при спуске в атмосфере другой планеты (успешно было осуществлено станциями «Венера» и «Марс»)… Но не только научными находками привлекателен роман. Немаловажно и то, что написан он живо, увлекательно, с юмором, что совсем уж не характерно для тяжеловесных науч-но-технических романов конца 1930-х.

http://www.litmir.net/br/?b=165164&p=122

Чудесне око: Науково-фантастичний роман. – К.: Молодий більшовик, 1935. – 221 с. 15 000 пр.

Зірка КЕЦ: Науково-фантастичний роман / Худ. Н. Травін. – Киïв-[Одеса]: Молодий більшовик, 1936. – 244 с. 2 крб. 25 коп., оправа 50 коп., 15 000 пр.

Исходя из библиографий Лукашина, Никитиной, Бугрова и Халымбаджи, Ляпунова, Бар-Селлы, Харитонова, нижеследующие произведения ( кроме: Ни жизнь, ни смерть, а также невыясненных: Пропавший остров. Рогатый мамонт, Анатомический жених ) вошли в книжное издание впервые:

Небесний гість.

Язык издания: украинский

Киев: Молодь, 1963 г.

Серия: Пригоди Подорожі Наукова фантастика

Тираж: 65000 экз.

ISBN в издании не указан

Тип обложки: твёрдая

Формат: 84x108/32 (130x200 мм)

Страниц: 254

Описание:

Упорядник (составитель) Б. В. Ляпунов,

художник В.М.Ігнатов.

Содержание:

О.Беляєв. Небесний гість, (повесть, перевод Л.Ф.Ляшенко), с. 3-72

О.Беляєв. Ні життя ні смерть(рассказ, перевод Н.І. Свечнікової), с. 73-108

О.Беляєв. Замок відьом, (рассказ, перевод К.І. Юречко), с. 109-139

О.Беляєв. Білий дикун, (рассказ, перевод К.І. Юречко), с. 140-168

О.Беляєв. Зник остров, (рассказ, перевод Н.І. Свечнікової), с. 169-187

О.Беляєв. Сліпий політ, (рассказ, перевод А.Я. Сенкевича), с. 188-201

О.Беляєв. Рогатий мамонт, (рассказ, перевод А.Я. Сенкевича), с. 202-212

О.Беляєв. Сезам, відчинись!, (рассказ, перевод А.Я. Сенкевича), с. 213-232

О.Беляєв. Анатомічний жених, (рассказ, перевод А.Я. Сенкевича), с. 245-251

http://fantlab.ru/edition45628

http://fantlab.ru/blogarticle34016

Сезам, откройся! // Всемирный следопыт. 1928. № 4. С. 286–297 [Подпись: А. Ром].

Указ. соч. [Под назв.: «Электрический слуга»] // Вокруг света. Л. 1928. № 49 [Подпись: Роме]. [Опубликованный в ленинградском журнале «Вокруг света» (1928. № 49. С. 7—11) рассказ «Электрический слуга» представляет собой обратный перевод с иврита из нью-йоркской еврейской газеты].

http://www.litmir.net/br/?b=196944&p=92

Б. Ляпунов, "Александр Беляев"

Изд-во Советский писатель, М., 1967 г.

В том же году (1928) появился еще один рассказ — «Сезам, откройся!!!», подписанный одним из псевдонимов Беляева — А. Ром. Это юмореска о наказанной скупости. Богач, не доверяющий даже банку, держит все свои капиталы дома. А его старому слуге уже пора на покой. Кто же заменит старика? Механические слуги-роботы! Но в металлических футлярах прячутся не автоматы, а ловкие мошенники. И ночью из сейфов богача исчезают все ценности...

С этим рассказом Беляева произошел курьезный случай. Он был напечатан в ленинградском журнале «Вокруг света» под названием «Электрический слуга» как перевод из американской газеты, издававшейся на древнееврейском языке. Рассказ, таким образом, совершил «путешествие» за границу и вернулся обратно уже в качестве зарубежной новинки...

http://www.detskiysad.ru/raznlit/belyaev0...

http://fantlab.ru/work3086

Спасибо пользователям-библиографам milgunv и visto!

Олександр Бєляєв… Ім'я цього письменника-фантаста викликає в уяві читача захоплюючий світ мрій, що постає з сторінок його творів.

Читач зустрічається там з людиною-рибою і людиною-птахом, дізнається про дивні винаходи і незвичайні відкриття. Разом з героями Бєляєва плаває повітряними річками на дирижаблі, опускається в морські глибини і піднімається в космос, досліджує Місяць, розкриває таємниці Венери. Читач вирушає в легендарну Атлантиду і створює підводні плантації біля морських берегів…

Творчість Олександра Романовича Бєляєва дуже різностороння. Якої б галузі письменник не торкався, він завжди розкриває щось нове, незвичайне. Про що б не фантазував Бєляєв, із сторінок його творів постають інтересні, яскраві люди.

Видатний фантаст любить малювати незвичайне у звичайній обстановці. Герої романів «Володар світу», «Продавець повітря», «Людина, що знайшла своє обличчя» діють у дуже буденній обстановці, роблячи надзвичайні винаходи. Проте читач вірить у їхню реальність.

Іноді письменник трохи змінює творчий прийом — він переносить звичайне в незвичайну обстановку. Завдяки цьому як щось цілком реальне сприймаються грандіозні картини космосу, пейзажі Місяця і Венери, казковість підводного світу.

Працьовитість і талант Бєляєва просто дивовижні. І хто знає, скільки цікавих книжок створив би він ще, якби передчасна смерть не обірвала життя цього чудового письменника.

Життя О. Р. Бєляєва не багате на зовнішні події, але воно було справжнім подвигом.

Бєляєв народився в 1884 році. Він пройшов важкий життєвий шлях. Готуючись стати юристом, студент Бєляєв одночасно займався музикою в консерваторії, працював декоратором у театрі. Діставши юридичну освіту, Бєляєв став юрисконсультом. Згодом він був бібліотекарем, вихователем у дитячому будинку і, нарешті, інспектором міліції. Тільки в 1925 році він узявся за професіональну літературну роботу.

Бєляєв спочатку жив у Москві, потім переїхав до Ленінграда, а останні роки свого життя провів у місті Пушкіно. Там його застала війна, там він і помер у січні 1942 року.

Такі основні віхи біографії письменника. Здавалося б, що в ній немає нічого особливого, хіба тільки — багато професій, далеких одна від одної. Проте доля письменника була трагічною. Ще в дитинстві з ним сталася пригода, цілком зрозуміла, якщо зважити, що майбутній письменник був романтиком і мрійником. Хлопчикові заманулося політати, він виліз на дах будинку стрибнув униз і пошкодив хребет.

Хвороба переслідувала письменника протягом усього життя. Але він мужньо боровся з нею. Його зброєю була невтомна праця. Автор книжок про пригоди на суші і на морі не міг подорожувати. Та знання і уява зробили доступними для його зору і далеку Індію, і тропіки Південної Америки, і сувору Арктику. За шістнадцять років — з 1925 по 1941 — О. Р. Бєляєв написав близько сімдесяти творів.

Захоплення й подив викликає ерудиція письменника, різносторонність його інтересів. Однаково вільно орієнтувався він у техніці, медицині і біології, океанографії і повітроплаванні, космонавтиці і астрономії, етнографії і геофізиці. Який велетенський труд стоїть за цим! Бєляєв завжди був у курсі найновіших наукових досягнень свого часу. Більше того, як письменник-фантаст, він прагнув випередити їх, заглянути далеко вперед. Про підводне телебачення, атомну енергію, політ на ракетоплані він написав задовго до того, як вони ввійшли в життя.

Талант письменника був дуже багатогранний. Бєляєв писав науково-фантастичні і пригодницькі романи, повісті, оповідання і віддавав належне нарисові, працював над сценарієм і радіопостановкою, писав рецензії і літературно-критичні статті.

Творчий шлях Бєляєва — це шлях шукань. Письменник шукав і знаходив не тільки оригінальні фантастичні передумови, цікаві теми, перспективні наукові чи технічні ідеї, а й способи розв'язати одне з найголовніших завдань, що стояли перед науковою фантастикою — створити повноцінні художні образи, розкрити характери людей. У ряді найкращих своїх творів Бєляєву пощастило розв'язати це завдання. Правильні ідеологічні позиції допомогли йому написати твори гострого соціального спрямування, які ще й досі звучать актуально. У творах письменника читач бачить дві несхожі картини — старого і нового світу: старого, де наука служить капіталові, і нового, де вона приносить людям щастя.

В основі творів Бєляєва, як правило, лежить політичний конфлікт: люди праці, люди миру і прогресу стикаються з представниками капіталістичного суспільства, носіями потворної людиноненависницької моралі. Письменник показав розтлінність того ладу, що породжує вчених-злочинців типу професора Керна або войовничих претендентів на світове панування, таких, як Штірнер та Бейлі. Бєляєв викриває царство капіталу, де навіть найцінніші наукові відкриття обертаються на шкоду людям. Зіткнення, змальовані письменником, звичайно завершуються перемогою розуму, гуманізму. Тих, хто намагається піти наперекір прогресу, чекає неминуча загибель.

В одному ряду з найкращими романами О. Бєляєва стоять його науково-фантастичні оповідання, такі, як «Хойті-Тойті» та «Амба» із серії про професора Вагнера, цікава сучасна робінзонада — «Мертва голова», а також створені письменником нариси про міста майбутнього — «Місто переможця» та «Зелена симфонія», як і нарис про Ціолковського «Громадянин Ефірного Острова», що й досі є прекрасними зразками нарисової фантастики.

Українські читачі добре і давно знають творчість О. Р. Бєляєва. Ще до війни на Україні видавалися книжки письменника. Так, наприклад, роман «Чудесне око», виданий українською мовою, вперше побачив світ на Україні.

У післявоєнні роки твори О. Р. Бєляєва, зокрема такі відомі романи, як «Людина-амфібія», «Голова професора Доуеля», «Зірка КЕЦ» «Аріель» та інші, неодноразово перевидавалися. Знову побачили світ також кілька повістей і оповідань — «Вічний хліб», «Острів загиблих кораблів», «Хойті-Тойті», «Кінець світу», «Містер Сміх», «Над прірвою».

У книзі «Небесний гість» зібрано маловідомі, але дуже цікаві твори письменника. Переважна більшість їх досі не перевидавалася. Це такі твори, як фантастична повість «Небесний гість» (1937–1938), присвячена «космічній» темі: Бєляєв змальовує незвичайну катастрофу, викликану наближенням до Землі зорі з глибин Всесвіту. Ця катастрофа для письменника тільки привід, щоб відтворити подію, рівної якій не було в історії людства — подорож у світ іншого сонця, іншої планети.

Звичайно, спосіб, з допомогою якого герої повісті потрапляють на іншу планету, вигаданий.

Проте Бєляєв так уміло пов'язує події, так правдоподібно змальовує цю дивовижну космічну подорож, що в читача не виникає ніяких сумнівів щодо вірогідності його домислу. Художніми засобами письменник стверджує глибоко матеріалістичну ідею про множинність населених світів у Всесвіті. І коли герої повісті попадають на планеті-супутнику іншої зорі в світ, який багато чим схожий на земний, читач сприймає це як закономірне торжество справжньої науки.

Тепер, у вік космічних польотів, ця ідея особливо актуальна. Сучасна астрономія вважає цілком можливою й закономірною наявність у інших зірок землеподібних супутників, на яких виникло в тій чи іншій формі життя.

Не все в повісті рівноцінне. Так, образи деяких героїв окреслені схематично. Проте «Небесний гість» — один з цікавих творів видатного радянського фантаста. Повість досі була майже невідома. Вона друкувалася в газеті «Ленинские искры» (Ленінград) і ніколи не виходила окремим виданням.

Повість «Замок відьом» було опубліковано в 1939 році, на початку другої світової війни. Події, змальовані в ній, відбуваються після вторгнення фашистів у Чехословаччину. Письменник показав, як фашисти прагнуть використати для воєнних потреб великі наукові відкриття. Для цього вони не спиняються ні перед чим, навіть перед злочинами. Як і в інших творах, сюжет повісті гострий і динамічний.

Спосіб концентрувати енергію космічних променів — фантастичне припущення. Але, користуючись ним, Бєляєв реалістично зображає долю прогресивного вченого у фашистській Німеччині.

Вивченню космічних променів у наш час надають велике значення. За цими вісниками з космосу ведуть спостереження прилади, встановлені на високогірних станціях, супутниках і космічних ракетах. І якщо сучасна наука ще не ставить проблеми використання космічних променів як джерела енергії, то вже намічаються шляхи для практичного застосування їх під час розвідування земних глибин. Проникаючи в товщу Землі і по-різному проходячи через різні породи, ці промені допоможуть краще розпізнати внутрішню будову нашої планети і виявляти корисні копалини. За межами атмосфери інтенсивність космічних променів значно більша, ніж біля земної поверхні. Цілком імовірно, що в майбутньому наука знайде способи поставити на службу людям космічні промені, які доходять до нас із глибин Всесвіту.

В основу оповідання «Ні життя ні смерть» (1926) покладено ідею російського вченого Бахмєтьєва про анабіоз, тобто такий стан охолодженого живого організму, який дуже вдало визначений заголовком цього оповідання. Але якщо Бахмєтьєв провадив досліди з комахами і дрібними тваринами, то Бєляєв піддає анабіозові людей. Повільно нагріваючи, організм можна оживити.

Так письменник, ніби на машині часу, переносить героя оповідання в майбутнє. Однак, створюючи це оповідання, Бєляєв, очевидно, не ставив собі за мету показати майбутнє — воно займає занадто мало місця, автор не скористався з тих надзвичайних можливостей, які відкриває анабіоз. А тому оцінювати оповідання треба не з точки зору такого показу.

Оповідання «Ні життя ні смерть» по суті викриває засобами фантастики капіталістичну дійсність. Анабіоз в руках підприємців — це зброя, спрямована проти робітників. Доведених до розпачу безробітних змушують на час кризи поринати в сон на грані життя і смерті.

Оповідання написане дуже живо, а гумористичні нотки в першій частині надають йому особливо привабливого колориту.

Цікава і наукова ідея твору. Можливості, які відкриває анабіоз, становлять тепер особливий інтерес для космобіологів. Якби пощастило на якийсь час припинити життєві функції людського організму, відпало б багато труднощів, зв'язаних з тривалими подорожами до інших планет і навіть до інших зірок. Радянські і зарубіжні вчені успішно провадять досліди в галузі анабіозу з різними тваринами. Часткове охолодження застосовується і до людини — під час тяжких операцій. Є підстави гадати, що в майбутньому анабіоз використовуватиметься в медицині і в космонавтиці.

Чи можлива подорож у часі, здійснена героями Бєляєва з допомогою анабіозу? Теоретично на це питання можна дати ствердну відповідь. При надзвичайно великій швидкості польоту, що дорівнюватиме швидкості світла, час на зорельоті протікатиме інакше, ніж на Землі. Цей «парадокс часу» завбачено теорією відносності. Фізики вже довели, що він справедливий для світу елементарних частинок. Але біологія тут ще не сказала свого слова, і перевірку не в мікро, а в макросвіті, причому на живих істотах, ще не проведено. Проте вже штучні супутники дадуть змогу дізнатися, чи існує завбачена теорією різниця в плині часу.

З розвитком космонавтики, зростанням швидкості польоту космічних кораблів «парадокс часу» набуватиме дедалі більшого практичного значення. І в принципі не виключена можливість, що піддані анабіозу мандрівники, повернувшись на Землю після польоту, зустрінуться з своїми потомками.

Бєляєв не цурався й гумору. В збірнику «Небесний гість» вміщено два гумористичні оповідання: «Сезам, відчинися!» (1928) та «Анатомічний жених» (1940), у яких він висміює буржуазні звичаї.

Сюжет фантастичного оповідання «Анатомічний жених» нескладний. Головний герой твору потрапляє в трагікомічну ситуацію. Сцена, коли Сідданс пересвідчується, що став прозорий, і намагається будь-що повернути собі нормальний вигляд, спочатку викликає усмішку. Та ось, попавши в скрутне становище, герой змушений виступати на підмостках! Така сумнівна артистична кар'єра може привабити тільки доведену до відчаю людину. І усмішка мимоволі зникає. Та й остання розмова Сідданса з нареченою, яка відмовилась од нього, залишає гіркий осадок. Так сумно закінчилися мрії героя про щастя…

Проблема, поставлена Бєляєвим в оповіданні «Анатомічний жених» — боротьба з утомою, — цікавить сучасну науку, яка шукає шляхів підвищення працездатності людини. Особливо це має значення в умовах космічного польоту. Тепер учені працюють над створенням препаратів, які допомагатимуть організмові витримати велике напруження, перебороти втому, сонливість, пригнічений настрій. Отже, мрія Бєляєва про перемогу над втомою і сном — не безпідставна вигадка.

Викриттю капіталістичних порядків і звичаїв присвячені також оповідання «Білий дикун» (1926) та «Зник острів» (1935).

Основою для оповідання «Білий дикун» послужила справжня подія — у 20-х роках було знайдено представника первісного племені, доти невідомого науці. Бєляєв використовує цей факт, щоб показати зворотний бік буржуазної цивілізації, яка породжує інстинкти значно гірші, ніж були в наших давніх предків.

Людина людині вовк — такий один із неписаних законів капіталізму. В гонитві за прибутками всі засоби добрі, і тому верховоди акціонерного товариства «Дирижабль» знищують споруджений в Атлантичному океані плавучий аеродром — штучний острів, який загрожував підірвати їхню монополію на користь авіаційних компаній (оповідання «Зник острів»).

Бєляєв прагнув показати багато ідей втіленими в життя задовго до того, як вони були здійснені. В 1935 році він написав оповідання «Сліпий політ» — про кругосвітній переліт на надзвуковому стратоплані. Для польоту на великих висотах стратоплан було обладнано ракетним двигуном. Письменник розповідає про літак, що летів із «майже космічною» швидкістю і міг би стати супутником Землі, якби досяг швидкості вісім кілометрів на секунду. Такі машини з'явилися значно пізніше.

Це оповідання Бєляєва не втратило наукового значення і в наші дні, коли авіація стала висотною і швидкісною.

Літаючи на супутниках-кораблях «Восток-3» та «Восток-4», Ніколаєв і Попович думали про те, що «не заторами той час, коли на зміну літакам прийдуть космічні кораблі, які перевозитимуть пасажирів та вантажі…» Героїчний політ В. Биковського та В. Терешкової — новий крок у освоєнні Космосу.

В оповіданні «Рогатий мамонт» (1938) Бєляєв торкається проблем енергетики майбутнього. Він пише про передачу енергії на великі відстані без дротів, про створення важкої і надгустої матерії з атомів, позбавлених електронів. Припускаючи можливість винайдення засобів ізоляції для такої електроактивної ядерної речовини, письменник розповідає про застосування важкої матерії як джерела енергії на літальних апаратах-електронах.

Мріючи про нові джерела енергії, Бєляєв підводить читача до думки про те, що великої густини речовину, яка зустрічається тільки в природі, наприклад, на зорях «білих карликах» або на Сонці, можна створити і штучно. Сучасна фізика працює тепер над приборканням «сонячної матерії» — плазми, що дасть у майбутньому широкі можливості для розвитку термоядерної енергетики. З другого боку, фізика високих тиснень відкриває великі перспективи для створення і надгустої речовини, такої, яка, певно, є в глибинах Землі. І хоча ідея, висловлена Бєляєвим в оповіданні «Рогатий мамонт», фантастична, сама думка про практичне застосування сил, прихованих у надрах атома, становить інтерес. Слід відзначити, що оповідання було написане в той час, коли ядерна фізика перебувала ще тільки на підступах до оволодіння внутрішньоатомною енергією.

Олександра Романовича Бєляєва справедливо вважають видатним майстром науково-фантастичного жанру. Творчість письменника переконливо свідчить про величезні можливості наукової фантастики. Цінність творів Бєляєва, в яких змальовуються перспективи розвитку науки і техніки, безсумнівна. Письменник боровся на ідеологічному фронті своєю зброєю — фантастикою, яку люблять і цінять читачі скрізь. Творчість О. Бєляєва, якого тепер знають уже багато мільйонів людей, стверджує світле, гуманістичне начало, віру в торжество ідей розуму й прогресу.

Б. Ляпунов

http://fantlab.ru/edition45628

ЗМІСТ

Олександр Бєляєв НЕБЕСНИЙ ГІСТЬ

НЕБЕСНИЙ ГІСТЬ

1. Світова сенсація

2. Де ділася Олена?

3. Дивовижна знахідка

4. Розмова на веранді

5. У пастці

6. Крізь повітряний потік

7. Неспокійний день

8. Зоря працює

9. Дорожня пригода

10. Крижаний метеорит

11. Небожителі

12. Майстерність Архімеда

13. Перед посадкою

14. Здрастуй, Бето!

15. На листку-самольоті

16. Калейдоскоп

17. Розділ з поганим початком і щасливим кінцем

НІ ЖИТТЯ НІ СМЕРТЬ

1. Містер Карлсон пропонує свій план

2. Дивний клієнт

3. Безутішний племінник

4. Воскресіння мертвих

5. Вигідне дільце

6. У кризі Гренландії

7. Повернення

8. Агасфер

9. Під зоряним небом

ЗАМОК ВІДЬОМ

1. Втікач

2. Загадкові мешканці

3. Зустріч у лісі

4. Рішучий крок

5. Новий служник

6. Горе старої Марти

7. Бунт

8. Пізній гість

9. Останнє побачення

БІЛИЙ ДИКУН

1. Птах на капелюшку

2. Неприємний візит

3. Щоденник професора Лікорна

4. Продовження щоденника

5. Адам виходить у світ

6. Домашній університет

7. Врятована Дездемона

8. Леопард у домі

9. Втеча

10. Небо над головою

11. Кінець Адама

ЗНИК ОСТРІВ

1. Коротка розмова

2. Над океаном

3. Сонячний годинник зіпсувався

4. У Гольфстрімі

5. На плоту

6. Візит у відповідь

СЛІПИЙ ПОЛІТ

1. Ловець сигналів

2. Тамничий болід

3. Стратоплан зник

4. Сліпий політ

5. «А земля ж кругла!»

РОГАТИЙ МАМОНТ

«СЕЗАМ, ВІДЧИНИСЬ!»

1. Уразливе місце Едуарда Гане

2. Неймовірна пропозиція

3. Випробування Йоганна ще не закінчилися

4. Механічні слуги

5. Ніч кошмарів

АНАТОМІЧНИЙ ЖЕНИХ

У СВІТІ МРІЇ

ЗМІСТ

Людина-амфібія: Науково-фантастичний роман / Пер. Л. Вовчик. — Харків: ДВУ, 1930. — 230 с.

Чудесне око: Науково-фантастичний роман. – К.: Молодий більшовик, 1935. – 221 с. 15 000 пр.

Зірка КЕЦ: Науково-фантастичний роман / Худ. Н. Травін. – Киïв-[Одеса]: Молодий більшовик, 1936. – 244 с. 2 крб. 25 коп., оправа 50 коп., 15 000 пр.

Голова професора Доуеля: Науково-фантастична повість / Пер. В. Козаченка; Мал. В. Довгаля // У світі пригод. – К.: Державне видавництво дитячої літератури УРСР, 1957 – с.171-247; усього 578 с., 3 крб. 30 коп., 100 000 екз.

Людина-амфібія: Науково-фантастичний роман / Пер. Л. Є. Вовчик; Худ. Г. В. Малаков. – К.: Молодь, 1957. – 164 с. – (Бібліотека пригод та наукової фантастики). 4 крб. 20 коп. 50 000 прим. (п) – підписано до друку 11.11.1957 р.

Зірка КЕЦ: Науково-фантастична повість / Пер. Ю. Доленка; Мал. А. Пустовіта. – К.: Дитвидав, 1958. – 156 с. – (У світі пригод). 3 крб. 45 коп. 85 000 пр. (п) – підписано до друку 08.05.1958 р.

Людина, що знайшла своє обличчя: Науково-фантастичні твори. – К.: Молодь, 1959. – 488 с. – (Бібліотека пригод та наукової фантастики). 9 крб. 55 к. 80 000 пр. (п) –підписано до друку 18.10.58 р.

Продавець повітря / Пер. Г. Г. Кулінича – с.5-132

Людина, що знайшла своє обличчя / Пер. О. М. Федосенка – с.133-302

Аріель / Пер. П. Д. Моргаєнка – с.303-484

Хойті-Тойті: Винаходи професора Вагнера. Матеріали його біографії зібрани О. Беляєвим [Оповідання] / Пер. Н. І. Свєчнікової; Худ. Є. Соловйов. – К.: Молодь, 1960. – 100 с. – (Бібліотечка пригод та наукової фантастики). – 1 крб. 35 коп., 115 000 пр. (о) – підписано до друку 04.01.1960 р.

Хойті-Тойті – с.3-78

Над безоднею – с.79-97

Мертва голова: Оповідання / Пер. Ф. М. Динька; Худ. А. Р. Брусиловський. – К.: Молодь, 1961. – 112 с. – (Бібліотечка пригод та наукової фантастики). 15 коп. 65 000 пр. (о) – підписано до друку 05.01.1961 р.

Мертва голова – с.3-62

Містер Сміх – с.63-90

Невидиме світло – с.91-109

Стрибок у ніщо: Фантастичний роман / Пер. Д. М. Прикордонного; Худ. Г. С. Зубковський та Г. В. Малаков. – К.: Молодь, 1961. – 260 с. – (Пригоди. Подорожі. Наукова фантастика). 59 коп. 65 000 пр. (п) – підписано до друку 30.05.1961 р.

Стрибок у ніщо: Фантастичний роман – с.5-250

Б. Ляпунов. Післямова – с.251-256

Небесний гість: [Повість та оповідання] / Упор. Б. В. Ляпунов; Худ. В. М. Ігнатов. – К.: Молодь, 1963. – 256 с. – (Пригоди. Подорожі. Наукова фантастика). 55 коп. 65 000 пр. (п) – підписано до друку 15.06.63 р.

Небесний гість: [Повість] / Пер. Л. Ф. Ляшко – с.3-72

Ні життя ні смерть: [Оповідання] / Пер. Н. І. Свечникової – с.73-108

Замок відьом: [Оповідання] / Пер. К. І. Юрченко – с.109-139

Білий дикун: [Оповідання] / Пер. К. І. Юрченко – с.140-168

Зник острів: [Оповідання] / Пер. Н. І. Свечникової – с.169-187

Сліпий політ: [Оповідання] / Пер. А. Я. Сенкевича – с.188-201

Рогатий мамонт: [Оповідання] / Пер. А. Я. Сенкевича – с.202-212

«Сезам, відчинись!»: [Оповідання] / Пер. А. Я. Сенкевича – с.213-232

Анатомічний жених: [Оповідання] / Пер. Н. І. Свечникової – с.233-244

Б. Ляпунов. У світі мрії: [Післямова] – с.245-251

Стрибок у ніщо: Фантастичний роман / Пер. Д. М. Прикордонного; Худ. Г. В. Малаков. – К: Молодь, 1969. – 256 с. – (Компас). 57 коп. 100 000 пр. (п) – підписано до друку 03.13.68 р.

Людина, що знайшла своє обличчя: [Науково-фантастичні твори]. – К.: Молодь, 1975. – 576 с. – (Компас). – 85 коп., 50 000 пр. (п)

Людина, що знайшла своє обличчя / Пер. О. М. Федосенка – с.

Аріель / Пер. П. Д. Моргаєнка – с.

Продавець повітря / Пер. Г. Г. Кулінича – с.

Мертва голова: Науково-фантастичні твори / Худ. В. Д. Гринько. – К.: Молодь, 1977. – 288 с. – (Компас). 1 крб. 20 коп., 100 000 пр. (п) – підписано до друку 16.05.1977 р.

Людина-амфібія: [Роман] / Пер. Л. Є. Вовчик – с.3-154

Білий дикун / Пер. К. І. Юрченко – с.155-182

Мертва голова / Пер. Ф. М. Динька – с.183-229

Хойті-Тойті / Пер. Н. І. Свєчникової – с.230-287

Голова професора Доуеля/ пер.В .Козаченка — К. Школа. 2006. 224 с. ("Моя улюблена книжка" )

Людина — амфібія/ пер. Л. Вовчик — с.6; Мертва голова/ пер.Ф. Динька — с.218 — К. Школа. 2009. 288 с. ("Моя улюблена книжка" )

Голова професора Доуеля/ пер. В. Козаченка — К. Школа. 2006. 224 с. ( "Світ неймовірних пригод" )

Людина — амфібія/ пер. В. Козаченка — с.6; Мертва голова/ пер. Ф. Динька — с.218 — К. Школа. 2009. 288 с. ("Світ неймовірних пригод")

Людина — амфібія. Острів Загиблих Кораблів. Голова професора Доуеля/ пер. І. Базилянської, с.9, 203, 343 ( Золота серія "Бібліотека пригод" ) — Хк. "ВД Школа". 2009. — 512 с.

Публикации в периодике и сборниках.

Голова професора Доуеля: Науково-фантастична повість / Пер. В. Козаченка; Мал. В. Довгаля // У світі пригод. – К.: Державне видавництво дитячої літератури УРСР, 1957 – с.171-247.

Творчество автора.

1. Н.І. Чорна. Беляєв Олександр Романович // Українська літературна енциклопедія. Т.1. – К., 1988 – с.160-161.

2. В.Н. Владко. Пути научной фантастики ( о романе АРБ "Человек-амфибия" ). Детская литература. №7/1939, с.13 — 16.

3. В.Н. Владко. [О романе «Человек-амфибия»] // Техника, 1934, 14 августа – с.

Источники.

1. А.Р. Беляев. Изобретения профессора Вагнера. М.Эксмо.2010. ( СС т.7, серия Отцы-основатели.Русское пространство ).

2. Виталий Карацупа, Владимир Колядин: http://archivsf.narod.ru/1884/aleksander_...

3. Архів М. О. Ковальчука.

4. Зеев Бар-Селла "Александр Беляев"

© первая публикация http://argo-unf.at.ua/forum/9-40-3

Научно-фантастический роман А. Беляева «Прыжок в

ничто» затрагивает увлекательнейшую проблему современ-

ности и мечты о возможности полета человека в космос,

завоевании межпланетного пространства, посещении планет

солнечной системы.

Эта грандиозная задача многим еще и теперь кажется

совершенно утопичной и невыполнимой. Действительно,

неужели возможен штурм «неба», неужели человек когда-

нибудь, разорвав и пробив панцыри земного тяготения и

атмосферы, окружающей нашу землю, унесется в этот таин-

ственный «эфир» мирового пространства и побывает на Луне,

Марсе, Венере и других планетах, заполняющих простран-

ство между Марсом и Юпитером?.. Не следует ли ко всем тем

лицам, которые увлечены этой идеей и стремятся к ее осуще-

ствлению, отнестись как к безумцам, маниакам, или, в

лучшем случае, как к людям несерьезным и гоняющимся

за химерой. Однако так могут думать только те, кто не дал

себе труда углубиться в историю и современное положение

как идеи космического полета вообще, так и успехов науки

и техники в этой области в частности.

И если такие люди расценят занятие вопросом о межпла-

нетных сообщениях как своего рода «прыжок в ничто», .ка-

ковой испытала часть героев романа А. Беляева, то можно

сейчас же привести ряд доводов противоположного харак-

тера, доказывающих читателю, что изучение этого вопроса

равносильно «прыжку во все». Действительно, трудно найти

проблему, более поражающую своей широтой, глубиной,

интересом и грандиозностью, чем вопрос о межпланетных

сообщениях. Трудно найти науку, которая не нашла бы

себе применение при изучении этого вопроса. Астрономия,

физика, химия, механика, медицина, метеорология, аэро-

динамика, физиология, термодинамика, науки, взятые нами

наугад, случайно, и многие другие — все они необходимы,

чтобы поставить задачу и решить «мучительную» проблему

космического полета.

Уже десятки лет и сотни ученых и техников работают над

разрешением этой проблемы, отдавая ей все свои силы и

некоторые даже жизнь. Еще не осуществленные межпланет-

ные сообщения имеют уже свои жертвы: вспомним хотя бы

немецкого ученого Макса Вальера, не так давно безвременно

погибшего в Германии при испытании своего ракетного

двигателя.

На нашей памяти и кончина русского ученого фанатика

идеи космического полета, также безвременно скончав-

шегося в 1932 году.

История научно-технического развития идеи завоевания

человеком космоса и связанной с нею идеи развития и усовер-

шенствования будущего космического ракетного корабля

уже достаточно велика.

Вопрос этот давно изучается в классической и небесной

механиках и связан с теорией движения тела переменной

массы.

В настоящее время почти все ученые и техники, занимаю-

щиеся вопросом о космических полетах, считают, что един-

ственный двигатель, способный унести человека в межпла-

нетное пространство, есть ракета, принцип работы которой

заключается в том, что она со стороны своей кормы извергает

в пространство энергию своего горючего, топлива, т. е.

продукты горения какого-то вещества, а со стороны носа

получает (изнутри) отдачу или реакцию , которая и со-

общает движение ракете. Вот почему ракетные двигатели

называются также двигателями прямой реакции.

1

Итак, «ракета, теряя в полете часть своей массы, и может

бдлть рассматриваема как тело переменной массы». Такая

постановка задачи позволяет искать разрешение ее в смеж-

ных аналогичных случаях механики. Например, лорд Рэн-

лей еще в 1877 году учитывал влияние изменения массы на

продолжительность колебания тела. Аналогичную работу

произвел в 1884 году Рут. Поллар и Дюдебу в 1891 г. при-

меняют эту задачу к изучению качки корабля, с которого

удален какой-нибудь груз.

1

В отличие от двигателей «непрямой» реакции, например, винто-

моторных двигателей на самолетах, в которых энергия горючего сна-

чала заставляет двигаться поршень в цилиндрах, далее вращать вал

и пропеллер, лишь последний является причиной реакции воздуха,

создающей полет аэроплана. Мы не будем перечислять ряда

решенных в разное время

интересных задач о движении тел с переменной массой, вроде

изменения вращения земли под влиянием падающих на нее

метеоритов или подъема воздушного шара при выбрасывании

из него балласта, а перейдем прямо к интересующему нас

прикладному вопросу, именно исследованию движения ра-

кеты.

Насколько нам удалось выяснить, первый, кто составил

и решил уравнение взлета ракеты в атмосфере и в поле зем-

ного тяготения, был русский профессор механики И. В. Ме-

щерский, который в своей диссертации «Динамика точки

переменной массы» (Спб., 1897) опубликовал эту задачу и

решил ее.

Однако он не имел в виду возможности полета ракеты в

космос. Теоретическое же обоснование возможности тако-

вого полета и основные черты устройства ракетного корабля

на жидком топливе первым дал другой русский ученый

К. Э. Циолковский, опубликовав в 1903 году свою работу

«Исследование мировых пространств реактивными прибо-

рами».

На сочинения И. В. Мещерского и К. Э. Циолковского в

«вое время внимания было обращено мало. Работы их вряд

ли были 'известны и заграницей. Также мало замеченной

прошла и работа французского инженера Эсно — Пельтри,

в 1913 г. исследовавшего возможность полета чела века в

ракете на Луну.

И лишь начиная с 1919 года, когда в Америке была опубли-

кована профессором Годдаром теория полета ракеты на

Луну и результаты опытов его с пороховыми ракетами,

идея о возможности космических полетов начинает проникать

в круги техников и ученых. Появляются на ту же тему труды

Оберта (1923 г.), Вальера (1924 г.), Гоманна (1925 г.) в Гер-

мании, Крокко (1926 г.) в Италии, Рынина (1927 — 1932 гг.),

Кондратюка (1929 г.) и Цандера (1932 г.) в СССР и многие

другие.

1

Разные ученые в разных странах и часто независимо друг

от друга в многочисленных своих исследованиях (до 1933 г.

вышло более 1500 названий) пришли к выводу, что полет

человека в ракете в межпланетное пространство вполне воз-

можен. Правда, задача эта колоссальной трудности, еще

1

Подробнее см. в сочинении Н. Рынина «Межпланетные сообще-

ния» (вып. 1 — 9). Прим. ред. много и долго придется над ней

поработать, много затратить

на ее осуществление средств, а может быть и жизней, НО'

пути к разрешению ее уже намечены.

В настоящее время в разных странах, в особенности в воен-

ных кругах капиталистических стран, идет усиленная экс-

периментальная работа над ракетным двигателем, пробле-

мой его топлива, устойчивости ракеты в полете (с целью

применения его в военном деле) и т. п. Есть основание ду-

мать, что рано или поздно соединенные усилия ученых и

техников решат проблему космического полета.

Широкий интерес в массах к проблеме межпланетных

сообщений появлялся, однако, не только под влиянием упо-

мянутых малоизвестных ученых работ. Толчок к этому ин-

тересу дали научно-фантастические романы, авторы кото-

рых, подхватив идеи, высказанные учеными в их специаль-

ных трудах, и положения, доказанные анализом, так сказать,

экстраполировали их во времени и заставили своих героев

строить эти будущие межпланетные корабли, улетать в них

в мировое пространство, посещать Луну, Марс, Венеру и

не только планеты нашей солнечной системы, но даже доле-

тать до отделенных звезд.

Такой научно-фантастический роман о космических по-

летах также имеет свою историю.

Еще за столетие до нашей эры греческий писатель Лукиан

Самосатский заставляет своего героя уноситься на Луну.

На небо «летает» Магомет, туда совершают полеты ангелы,

демоны, святые. Одни пользуются птицами, другие — кры-

латыми конями, третьи просто возносятся туда «чудесной

силою».

Первый, кто своим гениальным умом предвосхитил реаль-

но-возможную идею полета в небеса, был французский пи-

сатель Сирано-де-Бержерак, который в 1649 — 1652 гг. в

своих сочинениях описывает свой фантастический полет в

небеса при помощи ракет. Еще в одном романе, появившем-

ся во Франции в 1866 г., «Путешествие на Венеру» Ахилла

Эйро также описывается ракетный принцип, примененный

для этого путешествия. Упоминаем также и о романе Жюль-

Верна «От Земли до Луны» (1865 г.), где говорится о при-

менении ракет.

Однако этот способ находит вновь себе широкое отражение

в романах лишь тогда, когда возможность полета на небо

при помощи ракеты была доказана трудами вышеупомянутых

ученых. И вот, начиная, примерно, с 1910 года появляется

и у нас и заграницей серия романов на тему о космических

полетах, например: Жулавского, Лассвица, Трена и Вуда,

Бренера, Бюргеля, Лафферта, Гейля, Мираля-Виже, А. Тол-

стого, Палея и многих других.

У нас в СССР большую услугу оказал делу популяриза-

ции идеи межпланетных сообщений Я. Перельман своими

сочинениями на эту темы.

Роман А. Беляева «Прыжок в ничто» является как бы

завершением работы романистов на тему космических по-

летов.

Автор, тщательно изучив все доступные ему сочинения

по теории этого вопроса и обладая широким кругозором в

различных вопросак науки и техники, предлагает читателю-

в популярном и занимательном изложении идею возможного

полета человека в межпланетном пространстве при помощи

ракетного двигателя. Он главным образом основывается

на исследованиях К. Э. Циолковского, но, кроме того, ис-

пользовывает и новейшие данные, приводимые и другими

учеными^например, теорию относительности, условия равно-

весия в мировом пространстве и т. п.

Целый ряд вопросов и проблем невольно заинтересовы-

вают читателя, заставляют его глубже вдуматься в них и,,

может быть, самого принять участие в их решении.

Вопросы же эти самого разнообразного и неожиданного

характера.

Начинает свои научные идеи о полетах автор с проблемы

стратоплана, т. е. проблемы, актуальной уже и теперь,

когда во всех странах идет «штурм стратосферы»

1

страто-

статами и сверхвысотными аэропланами, и, в то время когда

проблема скорости полета мыслится разрешимой именно в

стратосфере, автор, описывая устройство и прекрасные

некоторые качества подобных высотных аэропланов (стр. 16),.

в то же время указывает на ограниченность высоты их по-

лета (стр. 191) и подготовляет читателя к восприятию пред-

ставления о более совершенном двигателе для завоевания

высот — ракетном двигателе.

Попутно указывается и на новое оригинальное приспо-

собление, тормозящее пробег стратоплана при спуске на

Землю, именно на электромагниты (стр., 26).

Подробно автор описывает устройство, управление и полет

1

См. подробнее книжку Н. А. Рынина «Завоевание стратосферы»,,

изданную «Молодой гвардией». Прим. ред. 'Самого ракетного корабля.

\ Задумываясь над проблемой

'горючего, он упоминает о работах русских физиков, работаю-

щих над разложением атома, — Гамова, Капица и других

фтр . 19) и предвидит устройство двигателя, энергию для ко-

торого даст атом (стр. 165).

Его интересует и слой Хивисайда, облегающий 8емлю

(стр. 95) и мешающий радиосвязи корабля с землей.

Старт ракеты происходил на плоскогорьи в центральной

Америке, на экваторе. Автор объясняет причину выбора

этого места (стр. 23) и прибавляет описание возможности

сообщить энергию кораблю в полете с земли (стр. 92, способ

Ямато). Оригинальны и забавны ощущения пассажиров в

корабле при взлете, когда они испытывают увеличенную

тяжесть (стр. 83, 84, 120, 121) и при свободном полете, когда

они лишены веса (стр. 123, 130, 134, 137, 139, 153).

В вопросе о «гидроамортизаторах», т. е. о погружении

людей в ванны при взлете, чтобы ослабить толчок, автор,

/пожалуй, слишком категоричен, приписывая такому способу

/непреложное предохранение людей от вредного влияния

увеличенной тяжести. На наш взгляд, такой прием может

предохранить тело человека лишь от механического повре-

ждения его благодаря равномерному распределению давле-

ния воды на все части тела, а не является средством умень-

шить само давление.

Интересно описаны у автора предварительные опыты с

людьми по определению на них влияния эффекта ускорения

{подковообразная установка, стр. 36 — 37, и кориолисово

ускорение, вращающийся цилиндр, стр. 42). Вращающийся

шар (стр. 42) с помещенным внутри человеком позволяет

изучать обмен веществ и выяснять вопросы питания. Автор

подробно объясняет, как будет отапливаться аппарат за

• счет энергии солнечных лучей (стр. 15 и 174) и как сами

путешественники, в случае их выхода наружу ракеты в спе-

циальных «эфиролазных» костюмах (стр. 76), будут согре-

ваться по радио (стр. 42). Громадная оранжерея (стр. 173),

несущаяся с ракетой, снабжает пассажиров овощами. Вопро-

сы дыхания и других физиологических процессов в ракете

и на планете Венера автор кладет в основу новой науки

«небесной медицины» (стр. 76, 125), анализируя работу груд-

ных мышц при пониженном и повышенном наружных давле-

ниях.

Весьма много (попутно с развитием фабулы романа) чи-

татель найдет в книге сведений по астрономии и астронави-гации,

например, данные о планетах Марс и Венера (стр. 68),

возможные геологические периоды планет (стр. 223), строе-

ние солнечной и галактической систем (стр. 152), приемы

навигации в межпланетном пространстве (стр. 135, 196).

Невольно читатель заинтересовывается явлениями, которые

будет наблюдать межпланетный путешественник, летящий

со скоростями, близкими к скорости света, навстречу или

попутно световому лучу (стр. 166, 20).

Аналогичные же явления происходят и в радиосвязи ра-

кеты с землей (стр. 199).

Оригинально преломляет автор и теорию относительности

в ощущениях и психологии своих героев, кладя в основу

положение: «чем быстрее движется тело, тем медленнее в

нем протекает время» (стр. 21, 74, 142, 231). Он заставляет

свой небесный корабль нестись со скоростью света, замедляя

таким образом течение времени для его пассажиров и до-

пуская нормальное течение его на земле, где успевает про-

изойти ряд политических событий.

Наконец, целый ряд технических подробностей о полете,

спуске корабля на почву Венеры и обратном взлете в романе

переданы возможно правдоподобно, согласно новейшим пред-

положениям техники этого вопроса.

Таким образом, в своем романе автор, на фоне заниматель-

ных приключений и переживаний, дает много интересных

и верных сведений о технике реактивных двигателей (их

работе, возможности применения их в будущих межпла-

нетных сообщениях) и сообщает попутно данные и по дру-

гим наукам— астрономии, физике, механике, медицине и

т. п., развивая у читателя научный кругозор и заставляя

работать его фантазию и делать вместе с автором научно-

технический прогноз открывающихся будущих возможно-

стей в науке, технике и их применении.

Можно только пожелать широкого распространения этого

интересного романа.

Проф. Н. А. Рынин

Ленинград, октябрь 1933 г

http://epizodsspace.no-ip.org/bibl/fant/b....

https://fantlab.ru/work449633