Gromovytsia Berdnyk

Олесь Бердник від А до Я.

Р. Радість

Слово РАДІСТЬ Олесь Бердник у своїй «фантастично-етимологічній розвідці» Слово — Всесвіт виводить від "Ра-дасть", тобто це почуття дає Ра — світло, Сонце, споконвічний володар життя і Творець сущого буття.

Він вважав, що саме стан радості є основою для творчості, натхнення і повноцінного гармонійного життя. У його творах, окрема в романі «Вогнесміх» сміх-радість — це предковічний ключ до динаміки розвитку людської сутності.

Парадоксально, що маючи безліч причин аби стати мізантропом, одразу після повернення з таборів, Олесь Бердник створив цей роман невичерпного, глибинного оптимізму, своєрідну енциклопедію Радості, яка поєднує дві стихії — сміх і вогонь — в самій назві, роман, у якому сміється вогняна стихія, щоб спопелити у людині все мізерне й нікчемне, лишивши Надвмирущу Сутність, Радісну Істоту, для якої немає перепон тілесності.

(До речі, роман "Вогнесміх" із серії "Всесвіт Олеся Бердника"ще є в наявності, так що можете замовляти).

В одному з інтерв’ю його запитали: «Коли у вас поганий настрій — що робите?»

Він відповів: «Кажу собі: радуйся! Навіть саме слово «радість» несе в собі заряд бадьорості й оптимізму…»

І показово, що в табірних щоденниках кожний новий день починається цим словом — "Радість!"

Хай у небі, на землі, в безмежжі

Загримить всепереможний РА.

Темні розпадаються мережі —

Народилась Радості пора!

#Бердник_А_Я

*

Gromovytsia Berdnyk

Олесь Бердник від А до Я.

М. Магія. Містика

Якщо чесно, до Бердника можна стільки слів на «М» підібрати. Мрія і мандри, мудрість і музика, і навіть мати… але оскільки пару днів назад написала про реінкарнацію, то вже й про «магію» і «містику» напишу, а про решту буде згодом... Пошукала серед його текстів ті уривки, які найповніше розкривають його точку зору на ці поняття.

Взагалі Олеся Бердника цікавили, звісно, «надприродні» здібності людини, хоча він вважав їх не надприродними, а швидше ще не розвиненими, він вважав (як, до речі, і багато еволюціоністів у наш час), що еволюція людини не завершена, вона триває, і те що ми називаємо «магічними здібностями», це ще не розкриті здатності, закладені в нашому єстві, а «маги» — це люди, які дуже сильно випередили загальну еволюцію (ті самі божевільні риби, які колись вийшли на сушу, щоб продовжити еволюцію).

Але та «магія» і «містика», яку нерідко мають на увазі, коли говорять про це явище, тобто, контакт із надприродними сутностями або сутностями з інших вимірів — це зовсім інше, і з цього приводу Олесь Бердник чітко висловився у своєму невиданому (поки що) творі «Космічне Дитя»:

"Перш за все магія населила Світобудову міріадами стихійних духів — злих і добрих, легіонами геніїв, ангелів, ієрархіями сил, які владарювали над безоднями світів і можливостей. Вона обіцяла своїм прихильникам владу над тими сонмами божественних чи сатанинських посередників у досягненні ними певної мети.

Практикуючи магію, люди вже часто забували про пошуки заповітного краю свободи і нового обрію. Вони опинялися в полоні зітканої власними зусиллями фантасмагорії, відчуживши себе від реального світу поступу й еволюції, замкнувши себе в ще тісніше кільце містичного колапсу, з якого вихід був лише один — у божевілля.

«Контакт» з духами чи «істотами інших вимірів», як би це архінауково не називалося, є лише невідшкодовна затрата часу, і те ж саме прокляття деміурга, покладене на чоло дітей Адама — відчуження від Єдиного Всесвіту.

Ще жоден з «духів», що промовляють з допомогою блюдця чи іншого пристрою, не відкрив того, чого б не знали учасники сеансу, або чого б не було в їхній підсвідомості чи надсвідомості. Окремі випадки оригінальної інформації, добутої спіритичним шляхом, лише показують, наскільки ми мало знаємо самі себе, що повинні добувати власні скарби Розуму таким архаїчним шаманським способом. А цього можна досягати, лише зосередившись на вирішенні певної проблеми і на інтенсифікації внутрішніх ресурсів мислення. Ключ до цього почала розшукувати ще в праісторичні часи теорія східної йоги, що пройшла шлях тисячолітнього озвитку і практики. Тим часом відзначимо, що сучасники, оволодівши могутньою гносеологічною базою науки і філософії, почали розуміти, що ніякі магічні, спіритичні та інші викрутаси й вихиляси не допоможуть розкрити бажану стежину до Нового Світу, що й перемога, й поразка залежить лише від нас самих, ніякі духи чи генії не скажуть нам мети, бо сама Людина є Шлях, Життя, Істина, Всесвіт. І якщо й можна оволодіти новими можливостями, то вони прийдуть від розкриття потенціальних зерен нашої внутрішньої природи, корінь яких — у невичерпності Матерії.

...Окультні братерства пропонували свою допомогу людству, створюючи теософічні, антропософічні та інші об'єднання, в яких намагалися синтезувати релігійні, наукові та філософські ідеї, еклектично переплітаючи різнобарвні ниті минулого й сучасного, щоб задовольнити різношерстих учасників.

Інтеграції не вийшло. Окультні товариства виявилися лише різновидом політично-соціальних тенденцій сучасності, виявом суб'єктивних цілей своїх творців.

Скажімо, хатха-йог володіє легенями і серцем, має сталеві м’язи і ясні очі. А навіщо?

Раджа-йог дуже любить все людство. Він вміє читати думки, передбачає грядущі події, навіть мандрує в "астралі”. То й що?

Згодимося, що крійя-йог відчув свою ідентичність з Брахманом і плаває в Океані Блаженства. Чи змінилася від того сума страждань людства? Чи ступило воно хоч на крок з в’язниці необхідності до дверей Свободи? Чи може крійя-йог передати свій досвід мільйонам змучених шукачів Правди?

Тисячолітня історична практика показала, що послідовники йоги ставили себе поза еволюцією. Вони прагнули Мокші, тобто звільнення, але вірьовка ілюзії все тугіше обвивалася довкола шиї світу.

Ми не відкидаємо ідей жодної з йог, чи навіть будь-яких новітніх вчень, якщо вони принесуть до скарбниці людства дорогоцінні зерна досвіду й подвигу, знання й любові. Все пригодиться на тяжкому шляху до мети. Але перш за все головне — визначення мети".

#Бердник_А_Я #ОлесьБердник95

в руках ежегодник "Фантастика — 72"

https://ru.calameo.com/read/00421321526e6...

Зі свого фрілансерського досвіду знаю, що коли ставиш дедлайн сам собі — то воно якось відповідальності більше ? Тож поклала сама собі таки дописати проект до татового дня народження.

Окрім того, побачила, що якраз застрягла на літері «П», і в мене ще залишився пункт про «покаянний лист» у «Літературній Україні» (персональне прохання від Вахтанг Кіпіані). Та сторінка (в буквальному сенсі) батькової біографії, яка не дає спати, жити і позитивно ставитися до Олеся Бердника численним щирим українцям і не тільки. Окрім того — щойно тільки згадала — що сьогодні якраз річниця створення Української Гельсінської групи… тож хай буде сьогодні.

Звісно, те що я напишу, це тільки моя інтерпретація, як випливає з моїх розмов з батьком, мого власного аналізу його творчості і його характеру… і мого знання його психології і його ставлення до життя.

Ставити питання «писав — чи не писав» не будемо. Є факт тексту в «Літературній Україні» (від 17 травня 1984 року)

Задавати риторичне птання «а хто не писав?» теж не будемо — хтось не писав, хтось писав, але не їхні заяви не звернули увагу. Бердник написав — текст був надрукований (до речі, із дописаними в ньому кількома фразами без його відома і згоди, але це вже інша тема)…

Я поставлю питання інакше: а власне, кого чи що «зрадив» Бердник у цій заяві, окрім власних поглядів і переконань? У той час на терезах лежало, на одній шальці, його здоров’я і саме життя (він у таборах переніс мікроінсульт і інфаркт, уникнув примусового лікування в психушці, і це не рахуючи кількох спроб тихенько його «прибрати» руками табірних лікарів, але це теж якось іншим разом), а на іншій — кілька фраз, які давали шанс ще щось зробити. Він вибрав можливість ще щось зробити для своєї землі, народу і власної сім’ї.

І тут дуже важливим є розуміння Бердникових пріоритетів у житті. Для нього завжди на першому місці була можливість робить своє. Для батька правозахисна діяльність — це був епізод життя, в який він включився, коли не міг займатися літературною працею, а табори і в’язниця — неприємний епізод, який заважав нормально творити. І він наважився — переступивши через свої принципи — вибрати життя. І він з цим жив до кінця свого тілесного життя. Ніхто, окрім нього самого, не знає, якою ціною і якими стражданнями дався йому той лист. Він ні разу про це не говорив. Він написав того листа, вийшов з-за ґрат, і отримав можливість ще 22 роки працювати на благо долі України і людей…

Особисто я ніколи не забуду, як на прощанні зі Стусом один із «щирих українців», дізнавшись чия я донька, прошипів мені в обличчя: «тут не вистачає четвертої труни». Звісно, мертвий герой Бердник, якого можна було б носити на руках і від чийого імені можна самостверджуватися, значно був би зручніший тоді, на зорі Незалежності, ніж живий Бердник з дивними ідеями і власними поглядами на розвиток цієї самої Незалежності.

Але четвертої труни не трапилося. Бо, як я вже сказала, Бердник зробив вибір, вийшов з таборів і пішов далі. Повторюся — нікого не зрадивши, окрім ВЛАСНИХ поглядів. І тут доречно згадати, скільки разів міняли погляди, переконання і симпатії за роки Незалежності не тільки політики, але й колишні дисиденти. І дехто з них, до речі, досі ментально сидить у таборах і не може з них вийти...

#Бердник_А_Я

***

Заговор против Страны Советов (фильм № 1, 1984)

Украина: Писатель О. Бердник печатает на машинке в кабинете, книги на полках.

Интервью О. Бердника (синхронно на украинском языке).

О. Бердник на прогулке с внучкой.

Кобзарь поет (синхронно ) на берегу реки, пейзаж.

Олесь Бердник — с 53.46

https://www.net-film.ru/film-9006/

***

Сайт архіву

Назва кінодокумента: ЗРАДА – ЇХ РЕМЕСЛО

Архівний номер: 9827

Вид документу: Кінофільм, 5 ч.

Автор: Шкляревський Г. Я.

Виробник: Укркінохроніка

Рік: 1984

Анотація: Про діяльність українських буржуазних націоналістів. Показано судовий процес у м. Тернополі за звинуваченням колишніх членів ОУН у розстрілах мирних жителів Західної України в роки Великої Вітчизняної війни. Розповідається про сучасні методи та форми діяльності українських націоналістів, які проживають в США, Канаді, Англії та інших країнах. Прес-конференція (1978 р.) для радянських та іноземних журналістів за участі іноземних туристів, затриманих члена Спілки української молоді у Великобританії А. Климука, члена організації “Пласт” у Канаді А. Горохович, католицького священика з ФРН Бернардо Вінченцо, звинувачених у шпигунстві на користь іноземних розвідок. Інтерв’ю дають письменник О. Бердник та священик В. Романюк, які

відбули покарання за свої погляди та дії, несумісні з Конституцією СРСР. Показані С. Петлюра, Є. Коновалець, Рональд Рейган. Використано фотодокументи та кадри кінохроніки періоду Великої Вітчизняної війни.

Монтажний Лист найближчим часом буде завантажений до каталогу

Для отримання копії просимо звернутися до Читальної зали Центрального державного кінофотофоноархіву України ім. Г. С. Пшеничного

Телефон для довідок: 380 (44) 275-11-13

E-mail: vvid_tsdkffa@arch.gov.ua

https://avd-tsdkffa.archives.gov.ua/files...

***

Невеличкий цікавий фрагмент радянського пропагандистського кінофільму "Зрада — їх ремесло".

Частинка стрічки 1984 року випуску (Арх. № 9827. "Укркінохроніка". Режисер Г. Я. Шкляревський) було оцифровано у Центральному державному кінофотофоноархіві України ім. Г. С. Пшеничного.

На останній хвилині фрагменту — Олесь Бердник

Gromovytsia Berdnyk

16 декабря 2017 г. · Киев ·

Ну, я просто зобов’язана це показати. Отже, ось вони — пілотні примірники обох проектів, які ми вчора презентували на виставці "Олесь Бердник: Поза часом і простором". Обкладинки поки що умовні (насправді кожне із зібрань буде у двох версіях — тверда палітурка з суперобкладинкою і покетбук), але масштаб і розмір вже можна побачити.

* Повне зібрання творів у 35 томах "Всесвіт Олеся Бердника".

* Бібліотека для юнацтва "Світ мрії та передбачення" — твори, які рекомендовані до вивчення у шкільній програмі.

* Посібник "Вивчення творчості Олеся Бердника в школі".

20 березня 2018 року обидва зібрання йдуть у продаж.

І — спецвидання першої повісті "Поза часом і простором" до 90-річчя Олеся Бердника. Спецвидання можна буде замовити вже в Новорічні свята.

Лекція-презентація відбулась https://fantlab.ru/blogarticle52888

Зібрання творів у 35 тт. не вийшло, крім сигнального екземпляра.

*

На початку 1970 р. у Карпатах написана повість "Гіпатія".1975 (?) тому вражають епізоди з Карпатами (?)

"Лабіринт Мінотавра" ("Гіпатія") вчить розпоряджатись своєю долею, тілом і життям.

Ознаки класичного грецького містичного роману. В діаспорві була видана під назвою "Прометей". Робоча назва.

Там видима алюзія на Лесю Українку."Гіпатія" буде у зібранні творів під оригінальною назвою й у повному обсязі.

*

"Хто ти?" — відображені деякі моменти відносин О.Б. з першою дружиною Людмилою Блашковою.

*

"Зоряний корсар". Громовиця. Ідеал жінки. Віра в кохання. Повести за собою коханого чоловіка. Собирательный образ идеальной женщины.

У романі момент візіонерства. Зокрема, візіонерство, як особлива форма свідомості. Сивоока, сіроока (?), русоволоса мати.

*

"Вогнесміх".

Історія кохання Василя й Ірини — історія життя батьків Олеся Бердника, його діда й баби. Роман написаний в таборах. Роман божевільних ідей, тому що О.Б. був хворий, повернувшись у 1984 р. з таборів. У головного героя віднімаються ноги, дружина виліковує народним методом. Це автобіографічний епізод.

Хронологически, события в романе "Вогнесміх" развиваются после событий в романе "Хто ти?". Есть общие персонажи: Борис Гук, Боголо, Русалия ...

*

"Покривало Ізіди". Ідеологічно невитримане.

*

"Окоцвіт". 1963 р. порізали в типографії з приводу підозри в українському буржуазному націоналізму.

*

"Чаша Амріти".

Сагайдак хоче товаришувати з індусом, а не з американцем.

"Україно моя, казкова Земле..." Вперше у нього прозвучали слова про Україну. "Апологетик містики". Догми буддійські. йогівські. Лекторська діяльність.

"События в романе «Чаша Амриты» (Чаша Амріти, 1968), начинается во время Великой отечественной войны. В плену, в немецком концлагере, становятся друзьями три таких разных человека: американец Гарри Соун, индус Свами Ришидева и украинец Михаил Сагайдак. Самым необычным среди них был Свами, который был йогом и обладал удивительными способностями. Именно Свами стал инициатором бунта, входе которого трое друзей бежали и жизнь своим спутника снова спас Свами.

Прошли годы. Американец стал военным летчиком, а Михаил выучился на астронома. В итоге именно тогда, когда Михаилу удалось полностью сбросить с себя остатки липучей паутины повседневности, погибает при первом полете на Луну Гарри, Свами тоже погибает при рискованном эксперименте, проведенном на себе (milgunv)"

По хронології гине не тільки 1 батьків друг, а й другий, тобто він теж зазнає такий період. Наприклад, гине молодий поет Григорій Тименко, котрому не виповнилось і 25 років. О.Б. у 1988 р. ініціював друкування його віршів із власною передмовою у часописі "Україна".

"Перший, хто за часів незалежної України оприлюднив розвідку про поета, був письменник Костянтин Коверзнєв, який отримав матеріали від Тименкового друга Віктора Могильного, Івана Дзюби та письменника Станіслава Вишенського, й надрукував статтю «Голос невидного» та добірку віршів Григорія Тименка в «Робітничій газеті» (№ 9, 22 січня 1997 року). Того ж 1997 року в 2 номері журналу Сучасність вийшла добірка віршів Тименка з передмовою Івана Дзюби. Дослідник збирав матеріали про поета, аби видати його збірку, тож за проханням Дзюби друг Григорія Тименка, Олесь Бердник, 1988 року написав спогади, крім того видрукував його невеличку збірку в журналі Україна.

Завдяки зусиллям академіка Івана Дзюби 2015 року вийшла у світ перша друкована книга Григорія Тименка «На вулиці мертвого сонця»."

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D0%B...